-Я кохаю тебе.
Вона промовила так тихо, що він навіть не почув. Продовжував цілувати її напружену шию, з якої вже три години поспіль стирав, знищував запах дешевої підробки «Коко Шанель». Їхній гіркуватий присмак лишався у нього в роті і в неї теж, коли цілував в губи, які неможливо було закрити від пристрасті.
-Я кохаю тебе – продовжувала вона. Настільки тихо, що чутно було лише стінам в прокуреній кімнаті, пропитаній запахом алкоголю, але аж ніяк не чоловіку, що в цю саму хвилину робив її найщасливішою жінкою на всій земній кулі.
-Я кохаю тебе. Вона ніби розпеченим ножем мовчки, зціпивши зуби, вирізала цю фразу на своєму серці. Спеціально так тихо, щоб він не почув. Бо тоді насолода обірвалася б. Вона добре знала це, тому й говорила пошепки, віддаючи всю силу голосу - крикам пристрасті. А той чоловік ні за що на світі не мав почути слова, що вона шепотіла, вирізала на серці. Бо інакше, то був би кінець насолоді.
Якби ж вона знала, що кінець настане і так рано чи пізно. Тоді напевно, не припиняла б цілувати його ніколи...
