Ну ось, де ти, мій паралельний світу.
Я – тихий Всесвіт, ти – альтернатива.
Чи будуть нам наші зірки світити,
Коли у щасті зникне перспектива?
А наше щастя – серед зір далеких.
Його тримала я колись в долонях.
У серці зірки просто дика спека.
І теплі спогади у наших телефонах.
Моя туманність – мої палкі очі.
Це світло, що із них виходить.
Між нашими світами кровоточить
Та рана, що крізь неї час проходить.
Серед освітленого Сонцем небосхилу
Жевріє ледь помітний промінь звідти,
Де я тобі віддам останні сили.
У нас замість галактик будуть квіти.
У тому світі навкруги лиш небо.
Ніяких астероїдів чи чорних зір.
Чи згодна я назавжди мати тебе,
Але ніколи більше не побачить зір?
