В друга не знайшлося часу.
В мене не знайшло теж.
Простір не давав здолати точних та конкретних меж.
В уніформі чи у рясі, в маринарці й без одеж не сховатися нізащо,
Бо від себе не втечеш.
Не залишилося часу. Друзів не лишилось теж.
Справи, клопоти турботи кличуть бігти до мети.
Все поглинула робота зранку і до темноти.
Дуже хочеться здійснити відчайдушну мрію - план:
ніби полетіти в космос, переплисти океан.
Подолати перешкоди, оминути, обійти.
Щоб не втратити нагоди вивчити нові світи.
Зацікавити їх місцем, де вродився і живу.
Захопити новим змістом всю спільноту чималу.
Викласти те розуміння-кожен сам у собі пан.
І не роблять паном гроші, статки, чоботи, жупан.
Й щастя раптом не настане,
з неба манна не впаде,
і нічого (так нічого) без зусилля не прийде.
Ми потрохи, але разом, правимо свої шляхи.
Є успішні. Є невдахи. Є такі, як я і ти.
Поштовх. Поступ - наче вибух. Ми не спинемо ходи.
Тож берімось й обернімо всесвіт навколо осі.
Тих, що звуться "Головою" кинемо собі до ніг.
Ми за все сплатили кров'ю. Кожен з нас вже переміг.
Віднайду хвилину часу.
Скажу другові: привіт!
Залишаюсь завжди Вашим,
Винен, що зайти не зміг.
