Напевно, є таки у бога ікла.
І, мабуть справді, бог тобою править,
Велична, недолюднена держава,
Якщо ти досі взагалі не зникла.
Таки там бог лиху назначив вдачу,
Там бачили історію нізвідки,
Але мені вже не потрібні свідки,
Що встиг до смерті, я і сам побачив.
За мене помин п’є мій власний вбивця,
Рятуючись під поглядом порожнім.
Я вмер. Ненавидіти вже стомився.
Але й пробачити ніяк не можу.
Колись і бог помре. Помре щасливий.
Всіма, нарешті, пристрастями ситий,
Залишиться лише себе убити.
Тоді вже вибачу тобі, можливо.
