За нами світ, в якому ми маленькі,
В якому ми ніщо, нікому не потрібні,
Це нам здається, що для них славетні,
Але насправді біднота і злидні.
Ми стали у війні між братом,
Що мав би дружньо жити з нами.
А все тому, що захотів багато
І стали ми для нього ворогами.
Він засилає нам бандитів у Вкраїну,
Зараза хоче нашої землі,
Із України робить він руїну,
А там ще й люди стали як дурні,
Вони прикуті до країни де живуть,
Але чомусь до ворога у хату,
На поміч вже його зовуть,
Ідуть завзято і без страху,
Сепаратизм – дав світу нове «Я» -
«Продам своє, щоб стало краще жити».
А як же всі оті слова,
Що в Гімні стали завжди говорити.
Як же не вмерла, як живе
Наша країна синьо – жовта,
Якщо народ на сході, що живе,
Відкрив для ворога ворота?
Там терористи наших убивають,
Там гинуть браття – вічний їм вогонь.
Навіщо люди без вини страждають,
Візьмімо зброю міцно до долонь.
