Він гладив її волосся,
Шепотів"Ну звісно, кохаю..."
І їй в такі миті хотілося
Міцного, гарячого...Чаю!
Вона грайливо сміялась,
З плеча зсувала бретельку ,
На мить відволікалась
Й жувала свою карамельку.
Він пив захололу каву,.
Спостерігав: так змінилась...
Смакував, наче приправу,
Яка в буденність прижилась.
Вона чимдуж пригорталась
Наставляла цілункам колінця,
Веселкою прогиналась
Щастям повна по вінця!
Він покурити виходив
Після солодкого"...чаю!!!."
Показував місяць свій подив,
Мовляв , "я підглядаю".
Вона слухала вітер,
Вдивлялась в нічне віконце,
Між рядками писала без літер,
А потім...Сходило сонце!
Зримо та в риму... 
За теплий 
