Не шукаючи слави в мереживі рим,
Дифірамби та оди не буду складати.
Олександр... Не була я знайома із ним..
Світлій пам’яті борг хочу нині віддати.
Гідний вчинок дорожче абстрактних ідей.
...Та гаряча, кривава зима на Майдані.
Рапорт через відмову вбивати людей:
„Там, на площі – народ! Ні! Стріляти не стану!”
П'яте травня. Війна. Зло не чує проклять.
БТР прикриває холодною сталлю.
Ворогів майже сто – їх лише двадцять п’ять…
Та тризуб на шевронi – святою скрижаллю.
Олександр - снайпер, профі. Той – наче ж шахтар.
Де ж навчився „гірник” вправно так воювати?
Мить остання до смерті... То хто в них стріляв?
Хоче правду почути згорьована мати...
Правда в тім, що ляльковий театр –„шахтарі”,
Бо зразками підступності й підлості стали
Ляльководи з Кремля – одержимі царі,
Їхній чорній фантазії заздрив би Каїн!
Всім привіт посилав (він прощався й прощав):
Брату, жінці, батькам, любій донечці Маші.
А з дерев у саду білий цвіт облітав,
Шепотіла земля мами голосом: „Сашо…”
