Як пахне на весні кохання,
і як воно цвіте на яблунях.
Гілками до зірок торкались,
бруньки беріз на втоптаних стежках.
А влітку розчиняється в повітрі,
купається собі у джерелі,
волошками чаклує щось у полі,
танцює, як ідуть дощі.
Ще осінь золотом малює,
ховає очі десь у виноград.
Калини поцілунки подарує,
зніяковіє й побіжить у сад.
Кохання взимку не замерзне,
воно укриється від холодів.
Нап'ється чаю і цілує,
вуста заледенілих берегів.
Кохання ніби - пори року.
Воно живе в тобі завжди,
а за вікном не так важливо,
чи двадцять два чи мінус три.
