В жменьках маленьких світ він тримав
І по краплинці їй дарував.
Дивно: ЯК рученьки сина малі
Несли для неї моря й кораблі?
ЯК він і гори, й міста, і мости
В крихітних ручках таких умістив?
Ще – сподівання та крила із мрій
Ніс у дарунок мамі своїй…
Жменьки маленькі вже підросли,
Всьому навчились, змужніли вони,
Стали опорою, силою сил,
Поміччю мамі і всім, хто просив…
Руки мужчини обручку вдягли,
Потім… на лихо зброю взяли…
Цупко війна держить руки синів…
Руки Героя склали в труні…
Материн світ поховали із ним,
Усі сподівання розтали, як дим,
Крила із мрій обпалила війна –
Хай буде проклята тричі вона!!!
_________
Всіх матерів, що живуть без життя,
Їхніх Героїв, які майбуття
Нам здобували – і полягли,
Не забувайте! Безкрилі вони…
25.04.2017р.
Як правдиво та боляче! 
