Сцена четверта
Спускаються духи і в той час, коли вони
танцюють навколо Макбета, відьми співають.
ХОР ВІДЬОМ
Німфи з сильфідами,
махайте крилами,
на лоб цей змучений
свіжістю дуйте.
Вихром закручуйте
таночок радісний
і душу, й розмисел
йому лікуйте.
(І душу, і розмисел
йому лікуйте.
І душу, і розмисел
йому лікуйте.
І душу, і розмисел
йому лікуйте.
І душу, і розмисел
йому лікуйте.
Німфи з сильфідами,
махайте крилами,
на лоб цей змучений
свіжістю дуйте.
Вихром закручуйте
таночок радісний
і душу, й розмисел
йому лікуйте.
І душу, і розмисел
йому лікуйте.
І душу, і розмисел
йому лікуйте.
Душу й розмисел
йому лікуйте.
Душу й розмисел
йому лікуйте.
Душу й розмисел (і розмисел)
йому лікуйте.
І душу, й розмисел
йому лікуйте.
Душу й розмисел
йому лікуйте.
Душу й розмисел (і розмисел)
йому лікуйте.
І душу, й розмисел
йому лікуйте.)
(духи і відьми зникають)
Сцена п’ята
Макбет опритомнює. Потім входить леді Макбет,
покликана герольдом. Герольд виходить.
МАКБЕТ
Та де ж це я?.. Все зникло!.. Хай буде проклята
ця година віднині і навіки!
ГЕРОЛЬД
(входить)
Королева!
МАКБЕТ
Що?
ЛЕДІ МАКБЕТ
(увійшовши)
Тут знайшли Вас! Що сталось?
МАКБЕТ
Я відьом цих ще раз розпитав.
ЛЕДІ МАКБЕТ
Сказали?
МАКБЕТ
Берегтись Макдуфа.
ЛЕДІ МАКБЕТ
Далі.
МАКБЕТ
Не вб’є мене народжений від жінки.
ЛЕДІ МАКБЕТ
Далі.
МАКБЕТ
Я буду незбореним, аж поки
ліс Бірнамський у бій не піде.
ЛЕДІ МАКБЕТ
Далі
МАКБЕТ
Там теж побачив я, як Банко плем’я...
іде на трон!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Неправда! (Неправда, неправда!)
Смерть і руйнація для злого роду!
МАКБЕТ
Так, гибель! Хай горить замок Макдуфа!
Хай гинуть жінка й діти!
ЛЕДІ МАКБЕТ
І сина Банко віднайти і вбити!
МАКБЕТ
Крові багато проллється недругів наших!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Нині я бачу твою відвагу колишню.
ОБОЄ
Смерті година – смерть і відплата
з гуркотом мчаться у цілому світі,
наче розбуджені наміри скриті,
фібри сердечні всі потрясли!
Смерті годино, миттю мчи крилата!
І вже незмінною в нас буде доля –
справу закінчить для нас лиш сваволя,
бо ми із кров’ю все почали.
ОБОЄ (МАКБЕТ)
Смерті година – смерть і відплата
наче розбуджені наміри скриті.
(Смерті година – відплата, відплата, відплата)
Смерті годино, миттю мчи крилата!
І вже незмінною в нас буде доля
(в нас буде доля, в нас буде доля) –
справу закінчить для нас (для нас) лиш сваволя,
бо ми із кров’ю все почали
(бо ми із кров’ю все почали.
Відплата, відплата, відплата відплата.
Смерті година і відплата, відплата, відплата!)
ОБОЄ (ЛЕДІ)
З гуркотом мчаться у цілому світі,
фібри сердечні всі потрясли!
Смерть і відплата (відплата, відплата, відплата)!
Смерті годино, миттю мчи крилата!
І вже незмінною в нас буде доля
(в нас буде доля, в нас буде доля) – для нас сваволя
бо ми із кров’ю (із кров’ю) все почали.
(Бо ми із кров’ю все почали.
Відплата, відплата, відплата,
відплата відплата!)
