Його ще судять навіть нині
Українофоби – чорні душі…
А судді хто? – Такії ж свині
І їхні клепки не зворушить.
За те, що він любив Вкраїну
І мову нашу солов’їну,
Писав вірші про нашу долю,
Бо серце плакало від болю.
За це загнали у катівню
І там безжалісно скарали…
Бо темним душам був не рівня,
І не писав про що казали.
Вже вдалині Союз вандалів.
І все розсипалось, пропало…
Свободу маємо і волю…
І засвітилась краща доля.
І Стус живе у душах світлих
Й глядить на наш роздрай із неба.
З портрета усмішка не квітне –
Чого іще вам, браття, треба?
А чорні душі усе риють…
В минуле тягнуть стоголосо.
Москаль на Сході вовком виє,
І сьомий рік війна нас косить.
27.10.20р.
