Обсіли думи, рвуть мій спокій…
І свердлять мозок вже старечий.
Життя, мов поле, те широке…
І я іду розправив плечі.
Іще іду по ньому дзвінко
Докіль є сила і наснага…
Жбурля хтось камінь в наздогінку,
А хтось висловлює повагу.
І так живу…А дні за днями
Немов прочитані сторінки...
І вже Зима не за горами
Команди жде десь у затінку.
01.11.20р.
