Вам навіть природа на колінах,
Протікає струмочками любові.
Як ніколи. Що не сльозливих.
Розверзне! Ще дві каплі.
Верблюди та гієни гожі,
Розтрачають! Не спізнали...
Гіркими стогнуть порогами,
Панічними схлипують потопами.
І о дуби. Що неба Вищі.
Дна коралового негідні діти.
Угледять, які... Що у тьмі,
Ще трішки й навіть не торкнути...
................................................
Постійне пізнання - життя