Хиткі розкидано полиці,
а на полицях автори.
І кожен твір і кожна книга -
На них муровані рядки.
І всі крихкі,немов та крига,
Немов полиці ті хиткі,
Що кожен рух,та кожен вислів
Грозиться листом на землі.
Припавші пилом та понурі,
Не по кутках а вже в натурі
Гудуть то лірику,то прозу,немов:
"Відкрий мене ,ну прошу".
І ти - живий,ідейний лірик,
Або прозаїк далебі -
Єдиний сим поетам критик
Єдиний світ на цьому тлі.
То ж освіти і їх заслуги
І їх культурні сподівання
Із кола забуття та кручі
Візьми ти бідних тих за душі
Та гордо їх тягар неси.
Неси горбом,тащи руками,
Хоч криком поміж цих рядків.
Схили до долу від нестями,
До поки чорт поміж ревами
Не стихне.Можеш вільно йти.
Тепер на їхнім місці ти!