я прокидаюсь від ракет
тепер із ними й засинаю
вже звик, що строчить кулемет
вже звик, що біль не затихає
стою, мов на порозі раю
і об ворота б'ю куплет
а Бог усе не відчиняє
не любить запах сигарет
не знає чорної землі він
чи те що я тебе люблю
чи те як плаче Україна
що ворог наш не зна жалю
заплющив очі і чекає,
а я вмираючи живу
і б'юсь, кричу, не відпускаю
злітаю, падаю, пливу
та все ніяк не виринаю
з обох боків шкребу по дну
з одного так як він чекаю
а з іншого давно без сну
бо не однаково чи буду
я жить в Україні чи ні
вже краще всі слова забуду
аніж помру на чужині
я прокидаюсь від ракет
тепер із ними й засинаю
я українець, не поет
я просто всім чим є кохаю
26.03.2022
Стаськів М. А.
