Душу огортає щем Літа мої у сніп тугий зібрались, Де ружею дитинство відцвіло, Де і любов жила, і тиха радість, А в серденько мале вросло село. Радів там став вітрам і хвилеграям, В нім верби мили бороди свої, Стрункі тополі небо підпирали, Садочки чарували солов’ї. Волошки у житах цвіли так рясно, Що заздрила їм неба голубінь, Аж поки сонця промінь не погасне І ніч покличе спати голубів. І хоч доріг подолано немало, Та пам’ять все надійно береже, Життя своє таким, як є, сприймаю, Хоч душу огортає ніжний щем. 14.04.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1012636 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 06.05.2024 20:10:52 © дата внесення змiн: 06.05.2024 20:12:10 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie