- Залиш мені лиш погляд свій на пам'ять!
- Нехай...
- Та нам не буть з тобою вік.
- Усе це буде завтра, та не з нами.
- Чому ж утримати не зміг
того нестримного кохання,
отих гарячих почуттів...
Розбиті сльози на світанні...
Пробач мене... - прошепотів.
Холодні сльози тиснуть душу,
байдужий погляд убива.
- Повір, іти давно вже мушу...
- Моє серденько розрива
те божевільне калатання.
В твоїх очах немає слів...
Той подих шви́дкий, що зникає,
таїться в шепті колосків.
Тепер живу я лиш тобою,
помру у тебе на руках,
якщо не знайдеш ти любові
розбитий, знівечений шлях...
28 березня 2010 р.
