*****
Позбудься темних почуттів,
Які взяли в полон
Тебе. Нехай без жодних слів
Минуть вони, мов сон.
Нехай із серденька твого
Вони підуть всі вмить
І щоб впродовж життя всього
Більш з ними не тужить,
Лише пресвітлі почуття
У серце упусти
Без жодного вже вороття,
Щоб з ними вік жив ти
Й моменту кожному життя
Єдиного свого
Радів, немов мале дитя,
Цінуючи його,
Мов скарб. Адже неначе скло,
Розіб'ється воно,
Немов його і не було.
На світі ж цім дано
Всевишнім кожному із нас,
Хай де б не жили ми
На нім, лиш визначений час,
Бо ж ми всі є людьми.
Коли настане тая мить,
Як я, ти, він, вона
Припинимо на світі жить,
Ніхто із нас не зна.
Тому живімо кожну мить,
Немов вона у нас
Остання, доки не приспить
Навік усіх нас час,
Й робімо все, щоб залишить
Слід гідний в світі цім,
Бо ж інші люди будуть жить
Опісля нас на нім.
Євген Ковальчук, 03. 04. 2021
