Весна малює пензлем із проміння
На полотні землі - зелений цвіт.
Чому одна, мов тінь поміж каміння,
Долаю я самотності зеніт?
Обличчя квітів, мов відкриті вікна,
В пелюстці кожній є потіха дня.
А незникома одинокість вільна
Залила душу гіркістю до дна.
В саду цвітуть фантазії бутони,
Та жоден запах душу не зігрів.
Як вирватись з цього мені полону,
Де кожна думка - в'язень власних слів?
Весна малює радість на деревах-
А на душі моїй панує рейвах.
Зворушливо... 
