Ой, покохав козак дві дівчини
Дві дівчини, як мальви в саду.
Пішов питати - мати калину,-
Яку взять до вінця молоду.
Перша поміж зірок ясна зірка
За нею сохнув, як в житі мак.
Був у неї голос , як сопілка
Лиш для неї танцював гопак.
Перша немов дика ружа горда
Закохана в пісню солов'я.
До ніг їй квіти встеляли лорди
Від її співу цвіла земля.
Біленьке личко немов ясень день,
Очі , як алмаз - блакить неба .
Співала йому веселих пісень
Біля неї кружляв , як лебідь.
Друга смаглява ,як циганка ніч,-
Волос водоспадом по - плечах.
Дививсь на неї ,як місяць до віч
Малював гарну казку у снах.
Чорнява дівчина мов тополя,-
Красуня ,мов принцеса струнка.
Любила квіти ромашки в полю,
І ,як дзвенить музика дзвінка.
Першу полюбив за сині очі ,-
Що щебетала наче пташка .
Другу за милу вроду дівочу
За душу ,коли було важко.
Ой, полюбив дві дівчини козак
Дві дівчини, як ружі в саду.
Першій подарував весну - козак
Другій любов - осінь золоту.