Коли одна я залишаюсь,
Чекаючи миті зустрітися знов.
Коли іду я пішки знову
У самоті тебе я хочу!
Сказати боюсь почують інші,
А подумки так сумно,
Віддати радість та не віддам,
Бо також любиш як і я…
Палке кохання у душі,
Давно чи тільки пару днів…
Здається ніби тільки вчора,
Поцілувала тебе вперше…
Я пам’ятаю хоч і зима,
Ще досі сонячний той день,
Давно не видно чар тих квітів,
Які ти дарував.
І Чисто зеленої трави.
Пекуче сонце й небо синє,
В яке влюбилась я…
Я пам’ятаю як колись,
Та недавно було торік.
Ми усміхалися усім,
Не знаючи що буде між нами.
А як прекрасними стежками,
Лісами і полями,
Водив мене немов дитину,
І сильно ручку тримав…
Не відпускав коли прощались,
Боявсь що знову не побачиш.
Та я тоді не розуміла,
Що закохалася душа.
Ах так, ще пам’ятаю
Як кожний день писав листа,
І я із задоволенням читала,
А потім знов і знов…
Та це тоді було, а зараз,
Ми не розлучна душа.
Між нами іскра розійшлась,
І не можливо обпектись.
Тебе не можу відпустить,
А серце каже все – Люблю!
Душа немов уся в спокусі,
Тобою думка лиш живе…
І хочу щоб ти пам’ятав,
Найперший погляд, слово,
Обійми й ніжний поцілунок,
Назавжди будуть у мені!
ID:
113823
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 27.01.2009 17:11:17
© дата внесення змiн: 27.01.2009 17:11:17
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
