Ніч накинула невід на душу мою
І сон не іде. Шукаю мелодію пісні.
Ходжу. Сиджу. То в задумі стою,..
А мелодії так і нема. Думки лиш зловісні.
Думками лечу і б'юсь об свідомості стіни,
Об редакційний мур камяної душі...
Ох ці умовності із словесної піни,
Тягнуть в петлю нерозквітлі вірші.
Ніжна бранко моя, нещасная музо!
Я мушу знайти незвичайні слова,
Бо шкіриться кат. Наїв "товсте пузо"
І тебе на столі роздіва догола...
Моя ти єдина,.. моя ти коханко.
Буде для тебе нині пісня нова...
Я спати не буду сьогодні до ранку,
А для тебе знайду необхідні слова.
Я ніколи не дам тебе на поталу,
Розгнузданій,.. безпардоній юрбі.
Разом з тобою пити нам славу
І разом з тобою схилятись в журбі.