У сіроті холодного світання,
Переливається у хвилях молочай,
Туманом вкутаний, ще не зігрітий ранням,
Він сум навіює нам невзначай.
Холодне літо випало у році,
А ми так прагнули душевного тепла,
Весною не зігріті, з печалинкою в оці,
Ховаємось від світу за панеллю скла.
А молодість нас зовсім не чекає,
Вона промчала не витерши сльози з лиця,
Ми винні самі в тому, бо не знаєм,
Не бачимо у лабіринті бід кінця.
Ми не творили довгожданну незалежність,
І не леліяли її, хоч ми й сини,
Тепер, киваючи на час і обережність,
Не йдем полоти коло неї бур`яни...