Поверни мої спогади,милий,
Поверни мою душу,любов,
Поверни тих пів-серця,що нині
Линуть в тілі твоїм,наче кров.
І спинити цей потяг невзмозі.
Рвусь до тебе думками весь час,
Йду й лишаюся на пів-дорозі,
Сподіваюсь зустріти там нас.
В голові всі думки розлетілись,
Стала кожна окремою десь.
Добре те,що ми врешті зустрілись:
Ти і я,і світ наш,майже весь.
Ти як завше колючками колиш,
Хочеш вбити мою любов.
Чому ж просто мене не пригорнеш
І що скучив не скажеш знов.
Поцілуєш так палко-жарко
І розкажеш чого жадав.
Я ж чекала тебе,як мавка,
Серед ночі, між буйних трав.
Небо кликало нам:"Кохайте"
І стежинкою місяць став,
Зорі, жеврячи,звали:"Знайте!.."
"Це кохання",-струмок сказав.
(для тієї людини,яку кохаю найбільше у житті)
