Коли відчуєш смак моєї крові,
Покірна станеш лиш мені.
Повернеш все, щоб бути поруш.
Ти зрадиш всіх, якщо захочу я.
Моєю рабинею надовго будеш.
Мої слова ти покладеш в закон.
Життя своє забудь, його немає,
Для тебе, буду я твоїм життям.
Повір до цього привикають люди,
Привикнеш ти , забудеш всіх.
Щоправда час пройде,
І ти мені набриднеш,
Захочу я нового відчуття.
Таке моє життя, – можливо, чимось дивне.
Спочатку я будую все, а потім, нищу сам.
Себе не варто тут винити,
У цьому лиш моя вина, але страждаєш ти,
Повір, для мене це лиш гра.
Проста лиш гра, де правила прості.
Міняються для мене лиш гравці.
