Poor soul, the centre of my sinful earth,
....these rebel powers that thee array,
Wy dost thou pine within and suffer dearth,
Painting thy outward walls so costly gay?
Wy so large cost, having so short a lease,
Dost thou upon thy fading mansion spend?
Shall worms, inheritors of this excess,
Eat up thy charge? is this thy body's end?
Then, soul, live thou upon thy servant's loss,
And let that pine to aggravate thy store;
Buy terms divine in selling hours of dross;
Within be fed, without be rich, no more.
So shalt thou feed on Death, that feeds on men,
And Death onse dead, there's no more dying then.
Гріховна душе! Зла земного вiсь!
Безсилий князь в облозi власних сил!
Стражденна й спрагла, нащо — схаменись! —
Вбрання розкішне, шик i блиск довкiл?
За що така цiна? Цей вiк... Ця мить
В старiючому сховищi... Хробак
Його вспадкує. Буде в ньому жить
I харчуватись ним же. Чи не так?
Тож, душе, знай: живи за схимний шаг,
I хай тебе ця жертва збагатить:
Лиш Слово, дане за дiла, втіша.
Постанеш сита й ненужденна ти,
I навiть смерть, котра людей глита,
Назавжди зслизне в надрах живота.
