Тільки раз потрібно бути
Поряд, щоб Вас відчути,
А потім все чекати і чекати...
Тільки раз, хочеться почути,
Як розмовляєте-співуче Ви,
І кожен день це програвати.
В своїх думках, тримаючи руками,
Ваші руки - це зараз мрія,
Що в просторі дуріє,
Бо хоче цього щастя теж.
Як дитина, як квітка, як творець.
Вабить п'янко мене,
Тягне, в глибокий тон тієї усмішки,
Що пішки ходить по Ваших очах, вустах.
В думках, я ангел...
Я бережу Вас, люблю.
Так просто, сито і постійно...
Я невгамовна піщинка часу.
Я впав з-неба і виріс із землі...
І тягнусь не до сонця, у віконце,
Що в нім виглядаєте,
Цей чудовий світ!
