Даю передбачено зрозуміти,
Шляхетній пані, очевидні почуття,
Запобіжні не завзяті,
Не поведуть до життя.
Через зухвалісь мою хапливу,
За посмішку за ваших уст,
Що затаїлася на серці,
Пробійником та баді пуст
Кожен світанок що на ступає
Шпорою вухналь до перешкод,
З вами теж не вгамувати,
До засуканого рукава…
Прийшлося свідомість розчярувати…
І сподіваюся не зчути вас,
Коли писатиму до іншої,
В майбутній судомірний час.
