Ранок:
я прокидаюсь із відчуттям провини, вплітаючи біль у коси. Одягаюсь і знову крокую в реальність. Там, де роздають паперові рекламки. Де нестача повітря - смертельні драми...
День:
забуваю про біль і роздаю безкорисні поради, як на шматки себе розірвати. Бо зазвичай люди тільки й мріють про те, як вбити себе морально! Крокую по вулиці в надії зустріти божевільного перехожого з такими ж драконами в голові - банально...
Вечір:
я розчиняюсь в мільярдах зірок і мрію про власну, таку просту й не досконалу, що зветься Щастя...
