ВСЯ КРАЇНА ВТРАТИЛА ДРУГА. (запис на стіні групи гурту «Скрябін»)
У мене за скарби: альбом старий, і його книжка,
Затерта, бо прочитана не раз хорошими людьми…
...Із фото, зігріває недосконалий світ усмішка,
І очі, які не згаснуть в серці народу назавжди...
Чому вмирають рано прекрасні ЛЮДИ?
Такі умови поселення обраних в дивосвіти?
Тебе немає тут... тут є твори твої і спогади,
й любов, яку в них заповів шанувальникам ти...
Не відпускає душі біль четвертий місяць...
Та згадуючи тебе сміялась в день, коли загинув ти!
Таке прощання в шоковому стані…
(як то тепер кажуть – заціни)
Я розумію, що мене й не знав... байдуже...
у мене по душі твої сліди...
У мене за скарби: альбом старий, і твоя книжка,
Затерта, бо прочитана не раз мною й іншими людьми…
...Із фото зігріває, ним любимий, світ усмішка,
та важче трохи цьому світу без Кузьми. Травень. 2015
Західна Україна, заправка, місто Рівне. Херачать шансон по-русски, розумієш. Вони стоять з такими бантами жовто-синіми, що аж ноги заплутуються не можуть ходити, знаєш. Кажу, люди та ви гірші ніж Путін той, чим його пропагандистська машина, тому що ви отут і ось тут ви гниєте зсередини. Так що то є просто відсутність гідності.
Кузьма Скрябін (з останнього інтерв'ю)
........................................................
Люди, давайте любити своє поки воно живе. Цінуймо справжніх Людей поки вони серед нас, на краще змінюють наш світ.
Нажаль кожного дня...
Я чекаю минуле...
Що мене обгортає...
І нажаль не забуде.
Що тривоже життя,
І нагадує казку,
В котрій було усе,
Що ж надягну я маску.
Скрию всю цю журбу,
За усміхкою гарно,
Розуміють усі,
Хоч мене вже не має.
Бо самотність це все,
Навіть смерть заридає,
Є жостокість одна,
В самоті смерть заблукає.
Й розуміння таке,
Що в неволі страждає,
Самотній... пам\'ятає усе,
Та в житті лиш тіло блукає.
А.А. Отченко.
Яно і так завжди можу геть так й розмовляти. Ось тільки тематика наїжджена.Як й моє життя...
Гарного вам дня... Всього найкращого
Яна Бім відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам дуже вдячна за побажання, за написання такого щирого і важливого вірша. Він болючий дуже (особливо коли розумієш, що то твір молодої людини) і, Ви не повірите, але він мені дуже близький. Так важко відпустити коли минуле краще ніж теперішнє, кому це вдалося - то щасливі люди. Важливо жити теперішнім, але ми всі маємо спогади - це також дуже важливо... тому не варто забувати, що спогади на завтра ми творимо зараз, в теперішньому.
Твір вартий окремої публікації
Нажаль кожного дня...
Я чекаю минуле...
Що мене обгортає...
І нажаль не забуде.
Що тривоже життя,
І нагадує казку,
В котрій було усе,
Що ж надягну я маску.
Скрию всю цю журбу,
За усміхкою гарно,
Розуміють усі,
Хоч мене вже не має.
Бо самотність це все,
Навіть смерть заридає,
Є жостокість одна,
В самоті смерть заблукає.
Й розуміння таке,
Що в неволі блукає,
Самотній... пам'ятає усе,
Та в житті лиш тіло блукає.
А.А. Отченко.
Яно і так завжди можу геть так й розмовляти. Ось тільки тематика наїжджена.Як й моє життя...
Гарного вам дня... Всього найкращого
Те, що щиро - то найцінніше. Заклик хороший, Яно. Я теж про це говорю.
Читаю Андрія Кузьменка книжку, " Я,побєда і Берлін". Він жартун був ще той. Але в щирості його звинувати ніяк не можна.
Яна Бім відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я згодна з Вами. Щирий, прикольний, мудрий і справжній. Напевне в панків інкше не буває Саме ту про книжку я згадала в творі, вона в мене "обросла" історіями прочитання. Дякую, що читаєте Кузьму... ну і мене