Моє -
це те, що я віддав тобі
Так хвилююче й упевнено
так ненароком;
Ці рядки,
до тебе звернені,
Нехай розкажуть те,
що я люблю в тобі:
Люблю,
коли з глибин твоїх очей
Теплом, що гріє більш ніж сонячне
тихенько віє;
І коли б
не було боляче,
Вони вгамуть біль,
прогріють до костей.
Люблю,
коли твої смачні вуста
Щиро й ніжно усміхаються,
горять, радіють!
А за мить
в моїх купаються -
Розпочинають день,
продовжують життя.
Люблю,
коли весна в твоїх руках
Мої плечі приколихує;
охопить груди...
Та весна -
я нею дихаю!
Тону в її теплі,
і оживаю в снах.
Твоє -
це те, чим хочу стати я;
Разом резонансом рухатись,
вперед, у танці,
Уві сні
твій голос слухати
І знати, що я твій...
я твій, а ти моя.
