У моєму місті дощ та мороз.
Я не знаю, що буде завтра.
Починати потрібно з менших погроз
Чи ставити перед фактом.
За моєю спиною собаки гарчать,
У обличчя не можуть напасти.
Напівмертві тужніше за звірів скавчать,
Лиш бояться з вершин своїх впасти.
Крізь підошву я чую промерзлий асфальт,
А без маски – в повітрі бензин.
Календар не забув найважливіших дат,
Як асфальт пам’ята сліди шин.
Вітер вже не чіпає коротку спідницю.
Лиш замерзлі коліна дрижать.
Таки схожа мабуть на обідрану кицю,
За якою собаки біжать.
