Ти в житті моєму не перший,
Сподіваюся, що останній,
Камінь вірності мій не легший,
Ніж твоєї байдужості камінь.
Ти розщедрився на подарунок?
Я не гідна того, що маю,
І доволі гарненький пакунок,
Шкода, біль у собі ховає.
Ти помітив мене серед люду?
Ні, не варто такої уваги,
Чи я вимилася від бруду
Твоїх рук і невтомної спраги?
Ти сказав мені слово? Не певна,
Може, я вже сновидою стала?
Прислухаюся знову даремно,
Це моя ще гарячка не спала.
Ти почув мою мову? Навряд чи.
Та навіщо тобі ці проблеми?
Тобі б гомоніти добряче,
Не зі мною, бо краще без мене.
Ти не чуєш, не бачиш, не хочеш,
Я не можу тобі докоряти,
Зазиратиму в твої очі
Із надією душу впіймати.
Залиши ж мого серця краплину,
Даруй шанс знайти насолоду.
По артеріях з кров'ю плину,
Але скоро відчую свободу.