Виступають радісні сльози,
Коли пригадаю юні роки,
Квітучий бузок при дорозі,
По якій з тобою завжди йшли.
Тоді бузок розквітав сніжно-біло,
Ароматом своїм нас чарував.
Що кохаєш. Говорив ти не сміло,
А соловейко пісні нам співав.
Голосно для нас його пісня лунала,
Шуміли високі берези стрункі ,
І соромливо черемха підглядала.
У своїм сніжно-білім вбранні.
А тепленький весняний вітерець
По зеленій травичці в полі гуляв,
І білі парашутики кульбаб,
По квітучих полях він роздував.
Давно пролетіли мої уже роки,
Як біла кульбаба стала голова,
Та у душі солов'їна пісня луна,
Що в юні роки мене ще поверта
Щиро дякую, що провідали. Після такого букету пишеться веселіше. 
Вірш оживив в моїй пам'яті власні спогади... 
