(За мотивами поеми Шота Руставелі «Витязь в тигровій шкурі»)В Аравії жив мужній воїн Автанділ
Який кохав свою царівну Тінатіну.
Трояндою краса її цвіла -
Красуня перша на усю країну.
Любив її він більше за життя,
Її очей бездоннії озера.
І на прохання Тінатіни на три роки
Поїхав він шукати Таріела.
Царівна, за цю послугу йому,
Дарунок дорогий подарувала
І при поверненні героя із походу
За нього вийти заміж обіцяла.
Автанділ довго мандрував по світу
Й на мить не забував своє кохання,
Хотів би витязя знайти в тигровій шкурі,
Здійснивши цим коханої бажання…
Коли скінчився третій рік поневірянь,
Знайшов він Таріела у мороці страждань…
Із Таріелом дівчина жила
Сестра Асмат - вона була.
Нещасний витязь весь час ридав,
Тому, крізь сльози, все розповідав.
В Індії принцеса Нестан-Даріджан жила,
Мов вранішня зоря вона була.
І славний витязь, був закоханий у ту красу,
Любив її як соловей росу…
Але не довго їм сіяло сонце,
Не довго доля їм сіяла,
Постукала біда у їх віконце
І нить кохання їхня обірвалась.
Одного дня раби два чорношкірі
Принцесу викрали з покоЇв
І посадивши її в човен
Поплили вдалеч, до чужих країв.
Коли страждаючи шукав принцесу,
Сміливий витязь у тигровій шкурі
В цей час тендітна Нестан –Дареджан
Була закована у кам’яному мурі.
І ось закінчив повість Таріел,
В його сумних очах сльоза бриніла,
І заспокоївсь на хвилину він
Як вчув слова надійні Автанділа.
Сказав він: «Не сумуй мій брате дорогий
Мине цей час незгоди і обману
І із полону визволимо ми
Твою кохану Нестан –Дареджану.
Таріел, Автанділ, і Фрідон
У нерівні вступали бої
Віднайшовши Нестан-Дареджан
Врятував із полону її.
Цар Фрідон повернувшись в свій край,
Влаштував не звичайне застілля
Таріелу й Нестан-Дареджан
Цілий тиждень шуміло весілля.
А в далекій країні Аравія
Автанділ й Тінатіна ішли до вінця
І цар Ростеван веселивсь від душі
І весіллю здавалось не буде кінця…
Якщо поему Руставелі прочитати,
То висновок такий можна сказати:
Крізь всі тривоги і страждання
Перемогло в житті кохання!
