І весь світ зупинився, напевно,
Тут, під покривом мертвих снігів,
Між хурделиць таких навіжених
Він навічно, мабуть, занімів
Весь замерзлий і зблідлий… Нещасний!
Геть сховався в холодну зиму,
От його б пожаліти!.. А, власне,
Чи так справді погано йому?
Чи під біло-безколірним небом
Він насправді страждає?.. О, ні!
Це його безумовна потреба –
Відпочити від всіх і від себе
В мовчазному грудневому сні.
14.ХІІ.18.
P.S. Одкровення
Позавчора на мене вкотре напала ностальгія і я вирішила зайти на цей сайт почитати свої старі вірші та коментарі моїх друзів. Це, як завжди, викликало у мене багато почуттів, і навіть сльози... І цілком можливо, що саме через це до мене прийшло натхнення (вперше за більше ніж 5 (для мене це дійсно страшна цифра) років), щоб написати новий вірш.
Відчуття після цього у мене після цього були досить суперечні. Адже, по-перше, це ейфорія від того, що у мене нарешті з'явилося і вийшло те, чого не було стільки часу! А по-друге, це сум і навіть у деякій мірі страх того, що цей новий вірш - не показник того, що в моїй душі щось знову прокинулося...
Врешті, я вирішила викласти вірш на цей сайт, і дуже сподіваюся, що серед читачів будуть і мої колишні тутешні друзі, і в них у пам'яті оживуть приємні спогади пов'язані зі мною... :)
P.P.S. Якщо хтось захоче перейти на мою персональну сторінку подивитися (або згадати), що я за людина - знайте, що я вже не дев'ятикласниця, а студентка 4 курсу :)
Привіт, Ангеліно! Так буває... Потрібні дні, місяці, роки для мовчання. Для самозбагачення Словом, для пізнання, для самоаналізу. В 20 років я перестала писати вірші. І не писала їх 20 років. А потім - водопад віршів! Дякую Богові за це! Рада, що ти завітала на мою сторінку. Рада, що читаю твій сьогоднішній вірш. Не намагайся писати вірші. Вірші - народжуються! Вони приходять самі. А тоді - бери ручку і лише встигай їх записувати. З прийдешнім! Хай усе буде добре!
Така рада читати Ваш коментар
Скільки вже разів мені доводилося пояснювати родичам, що вірш не можна просто сісти й написати, що для нього треба, щоби щось ішло зсередини... Але тому, хто ніколи не писав вірша, чомусь не завжди легко це зрозуміти Тому я дуже Вам дякую за розуміння та підтримку! kk:
І Вас також вітаю із прийдешніми святами
З поверненням, моя любима поетесо! Скільки стекло за цей час води? Ти вже стала наречена, замість школярки і набралась досвіду. А в клубі окрім буднів є ще і свята. Розповім із часом. Обнімаю і дуже радий.Ти і далі пишеш серцем! Удачі, Сонечко!
...ожили, Ангеліно! Я навіть повернувся в той далеки, добуремний 13-й, щоб пригадати Вас... Згадав... Щось сталось? % років поетеса писати не може? Певно, за бугор сіганула? а?
Дуже приємно читати Ваш коментар kk:
Ні, за бугор я не сіганула Лише переїхала Київ, щоб навчатися у ВУЗі.
Насправді сама не знаю, чому в 2013 році моя муза кудись зникла Просто перестало приходити натхнення, хоча, по суті, в моєму житті в той час не було таких змін, які могли би стати для цього причиною. І спочатку мені було дуже важко від тієї, можна сказати, опустошеності, але з часом я до цього звикла... А цього разу, коли писала вірш, в душі було таке приємне, але вже трохи забуте, відчуття натхнення Сподіваюся, це не востаннє