Мені більш нічого не хотілось.
Лиш той погляд в небо
Крізь вікно в кімнаті.
Лиш теплої пари та чашки кави,
Та так щоб крізь відблиск у її зіниці
Щоб забутись до краплі, віддатися загадці.
Щоб з всією ніжною любов'ю поряд,
Щоб легко, романтично і щоночі.
Та ось наодинці, пишу самотньо ,
Як щоночі ось так гортаю помилки,
А на моїм підвіконні погляд і очей дві пари,
І ті повні відчаю і різного роду печалей.
Одні дивляться на мене
Пробираючи все до кісток серця,
Інші крізь них на чисте небо,
Шукаючи зорі, питаючи поради.
