Ти вже ідеш? А ми ще й не вітались.
Уже летиш в тумани і дощі.
І я не встигла тобі розказати,
Як цього року ми хотіли жить.
Як грілися під твоїм щедрим сонцем,
Як слухали мотив твого дощу,
Як виглядали крізь тумани у віконце,
Пісень співали під іскри вогню.
Пробач мені, що часом я хворію
І тебе, Осінь, не вітаю так, як слід.
Та насолоджуватися тобою завжди вмію,
Бо ти одвічно у душі моїй.
Знову заварю чай, дістану теплий пледик.
Знов напишу вірша, порину у думки.
Злітають до тепла знову лелеки.
Знову минає Осінь, та лишає слід...
