Люди розкажуть вам про війну,
А потім порадять кохать лиш одну.
Люди так люблять небезпечну гру,
І ніяк не збудуєш від цього стіну.
Триває цикл вічних протистоянь,
Невже це Інь так врівноважує Янь?
Життя прекрасне, ти ж на нього поглянь.
Але люди лиш знають, як стрілять без вагань.
Сонце розжарить асфальт і бетон,
І всі все забудуть наче то був лиш сон.
Люди не хочуть ніяких страждань,
Тому і загинуть в світі бажань.
А зорі і далі не зможуть збрехати,
Зорі підуть - настане час вставати.
Вставати у світ де не хочеш ти знати,
Чому люди ідуть війною на брата.
Так і буде, справедливість справа наших сердець. 
