Весна зійшла, і лід уже розтанув,
Уже вогонь прокинувся в печах,
Мільйон облич здійнявся на тиранів,
І одиниці кинулись у прах.
Стовпи небес, до вас ідуть народи,
Вони несуть знамена поколінь,
Могутній дух, страждати нині годі,
Тож дай їм волю, в царства їх полинь.
Хіба не ти, припаяний до древа,
Висів, знімілий, тихо стільки літ,
Хіба тебе не зрадила Венера,
Жорстоко кинувши до Зевсових воріт?
Тепер литаври б'ють богам загибель -
Раби ідуть, голодні та страшні,
Не утекти тобі, осміяний гнобитель,
Вже не палити людської пашні.
Ступають сотні, вбогі легіони,
Омитий біль проносить кожен крок,
З ганебних чрев виводить їх Іона,
І на знаменах їх накреслено: "Пророк".