Пливе труна, повільна і несміла,
Уся у квітах, наче у вбранні,
В полотнах щастя, муза моя мила,
Забрали в неї все мої пісні.
Я тільки ніжно, тільки незбагненно
Колись сказав їй про любов свою,
І ті дві крапельки в очах її смиренних
Відтоді в серці трепітно таю.
Її зірки, скрижальки чи терцини -
Усе прекрасне й вічне тільки в ній!...
Та як мені прожити ці хвилини,
Коли я втратив щастя сяйних мрій?
Моя душа, заквітчана й кохана,
Моя зоря, незаймана й свята -
Усе я мав, радів всьому незнано,
А нині путь - як стежечка пуста.
Я вже не в силі - дай піти з тобою,
Ми знайдем щастя хоч у тих світах,
Нема уже і долі нежалкої,
А тільки ти і я в твоїх піснях.
