Вигнання душ заповідаю я пустелі -
Мій заповіт хай перечитують віки,
Допоки з вод не попливуть сумні вінки
І не воскресне спів закоханих Офелій.
Нехай усюдяться сини пустельних келій,
Котрі народяться з Христової руки,
І в небесах переосвячені зірки
Всміхнуться знов океанічній каравеллі.
Я щиро знаю, що ви будете, як діти,
Що не відразу ви пізнаєте любов,
Та прийде день і на понуреній орбіті,
І на землі, віддавна кинутій у схов,
Почувши зрештою приречення онов,
Зійдуть Офелії воскреслі юні квіти.
Красиво! Дякую!
