Бувайте… слів легких сказати я не зможу,
Коли прощатись час – мені забракне сил;
Моєму суму меж не знайдете ніколи,
Як не знайдете Ви і у небес країв.
О панно, мить таку, що ї боявся страшно,
Кому б вдалось знести без болю та падінь?
І навіть Місяць сам у ніч цю закривавив,
Його обличчя більш не зігріває світ.
Якби я тільки міг гіркій зарадить долі
Чи Вас розвеселить під цю червону тінь,
Тоді б усе зробив, най хутко, най поволі.
Але Вам йти пора за волею обставин,
І все, що можу я – подарувати вірш,
Аби хоча б рядок на спомин Вам зоставить.
15.05.22
