Буденність, люба наша,
Як швидко зраджуєш ти нас?
Ось ти знайома, рідна,
Дозволяєш спокійно жити,
Насолоджуватися життям,
Нам, звичайним людям, далеким до вершин.
Тим, хто не заглядає за туман:
Інтриг, розвитку, культури.
Тим, хто обрав обраних,
Щоб вони споглядали та боролися із цим.
Нічого не вказувало на зраду,
І ось - перша зрада!
Сусід зрадив, і чомусь, це стало новиною.
Чомусь, коли про це казали,
Ми відмовлялися вірити,
Сміялися, жартували, казали:
"Це неможливо"
Мабуть, пам'ять коротка, у нас українців,
Про давні часи, про недавні події,
Чи може над-то добрі?
Часто забуваємо образи?
Важке питання, справжня загадка.
Однак, з'явився феномен. Ні, брешу,
Не з'явився, а відродився - як фенікс!
Воля, славна Воля,
Скільки не цькували, а ти зосталася
з нами.
Про яку всі майже забули, плювали, полювали.
Волю яку писали, оспівували,
Марили тобою до схочу.
Наша славна Воля,
Яка не забула нас і врятувала.
І ось ти знов прийшла,
Наша люба Буденність (на зміну Волі).
Пережили ми навалу,
Втратили і землі, і людей,
Але найбільше втратили ми -
Віру про майбутнє, яке воно повинно бути.
Битви все йдуть та йдуть!
Кожен день, герої наші,
Кістками лягають за землю рідну.
Найжахливіше це ми!
Не торкають серця,
Ті ясні почуття, як раніше, до подій тих.
Пришла наша люба Буденність,
Диктувала нам:"Забудьте ті події!
Не звертайте уваги!"
Підступилась черствість в серце,
До подій тих жахливих.
У тих, хто не відчув жаху від них,
Відбувалося все це,
На задньому фоні, любої Буденності.
Ось ти й прийшла, друга зрада!
І знов вже недруг напав.
Ніби всі чекали цього,
Але ні, знов враженні - масштабом подій.
Тим, що герої наші,
Все стоять на сторожі.
Воля їх штовхає вперед,
І не тільки воїнів-героїв,
Але й народ звичайний.
Чарівна ця Воля, незбагненна.
Знов в скрутну хвилину підійшла,
Окрилила нас усіх,
Велич в серці пробудила,
Що корою туману вкрите було.
Воля, славна Воля,
Увесь світ знов здивувала.
Настав час питати, у нас, українців,
Коли прийде люба Буденність?
Чи прийде взагалі,
Чи може вже прийшла?
Для тих, хто уникнув жахів,
Що на цей раз принесе вона-люба...
Користь для жертв?
Які бажають забутись,
Втекти від жахів, від монстрів в уяві.
Може знов серце зачерствіє,
Туманом оповите?
Чи може ліки часу врятують нас,
Або неосяжна Воля, змінить нас до невпізнання?
Складні питання для майбутнього,
Бо процеси йдуть,
І будемо чекати на результати їх.
P.S. В цьому творі я намагався заглянути в буденність, що вона вкриває? Але не зумів, не вдало обрав приклад, моя помилка.
Знов написати про буденність? Не хочу, запал зник.
Ось, що я скажу. Я вставив приклад війни, бо відчував, як черствіє серце. Не можу споглядати жахи на світлинах, слабка я людина. Все швидше прогортаю ті новини про померлих і нещастя.
Кортить забути і йти подалі, вона не твоя.
Ось, що за буденність. Звикнути і не звертати увагу, не має вже тих почуттів.
І не тільки війни це стосується, будь-якої події: смертей, народжень та пригод.
ID:
949974
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Білі вірші
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.06.2022 19:40:38
© дата внесення змiн: 15.10.2022 22:19:32
автор: РКЮ
Вкажіть причину вашої скарги
|
