Плаче небо. Плачуть хмари.
Дощ ллє, мов з відра.
Грому голосні удари
Б’ють з небес шатра.
Блиска сяйна блискавиця.
Дужчає гроза,
Як на небі громовиця
Хмари розріза.
Не спинити нам їх плачу.
Ні, нам не спинить.
Дощ на лихо чи удачу
Буде й далі лить.
Може, нам на лихо, може,
Як нас облива,
Та у той же час поможе,
Щоб росла трава
Й гарні квіти виростали,
Щоб цвіли сади
І дерева в них давали
Нам рясні плоди;
Щоб, засіяні народом
Зернами поля,
Нам врожай всім дала згодом
Матінка-земля;
Щоб природа забуяла,
Щоби ожила,
Щоб красою засіяла,
Душу обняла
Й пробудила в ній тендітно
Світлі почуття,
Що вели б нас всіх привітно
Стежкою життя.
Євген Ковальчук, 06. 11. 2019
