Коли відчуєш, мила, втому
Від болю, що завдав цей світ,
Я на руках Тебе додому
Нестиму. Опадає цвіт
Із яблунь - йде весна да літа.
Як ми прийшли дорогами життя,
Щоб ніжно одне одного любити...
Назад уже немає вороття!
З Тобою звісно ми не ідеальні,
Навіщо той химерний ідеал?!
Ми тільки причаститися коханням,
Що нам обом Господь подарував.
Нам просто залишається радіти,
Щоденно щастя зберігати наше.
Розлуку у довірі пережити
І випити до дна терпіння чашу.
Тоді лиш сонце зустрічі засяє,
Коли дозріє в душах та любов,
Що свого у стосунках не шукає,
А лиш дає підтримку знов і знов.
Коли поради - рішенню основа,
І погляди замінюють слова.
Коли зникає у обіймах втома,
Як на плече схилилась голова.
Коли взаємність звикли цінувати,
І просто не зважаємо на час...
І тільки Богу хочеться сказати:
"Спасибі Отче, що подбав про нас!"
18.05.2023
