Прочитаний :  1592
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НА РОКОВИНИ
Вiрш присвячено Т. Г. Шевченку
Не вiн один її любив,
вiддавна Україну
поети славили в пiснях,
немов "красу-дiвчину".
Вiд неї переймали смiх,
i жарти, i таночки,
її байки, немов квiтки,
сплiтали у вiночки.
Той в нiй давнину покохав,
той мрiю молоденьку.
Вiн перший полюбив її,
як син кохає неньку.
Хоч би була вона стара,
сумна, змарнiла, бiдна,
для сина вiрного вона
єдина, люба, рiдна;
хоч би була вона слiпа,
калiка-недорiка, -
мов рана ятриться в ньому,
любов його велика.
Вкраїна бачила не раз,
як тiї закоханцi
надвечiр забували все,
про що спiвали вранцi,
i, взявши дар вiд неї, йшли
до iншої в гостину;
вони не знали, що то є
любити до загину.
Вiн перший за свою любов
тяжкi дiстав кайдани,
але до скону їй служив
без зради, без омани.
Усе знесла й перемогла
його любовi сила.
Того великого вогню
i смерть не погасила.
|
|
