Пам'ятайте мене, щоб написане в безвість не кануло,
Бо воно стало щастям мені чи гіркою сльозою життя,
Є в Словах щира сповідь, там глибоке в гріхах каяття,
Тихий смуток за тим, що в далекій печалі розтануло...
Пам'ятайте мене, я вам серце в тім Слові підносила,
Там життя терези, там босоніж по гострому йшла,
Де морозом зима мене часто до болю морозила,
А весна знову крила давала і за обрій з собою вела.
Пам'ятайте мене, як те літо в покосах, та в радощах,
Золоту кожну осінь, в теплих променях чи дощову,
Я ні разу до вас не відчула ще чорної заздрощі,
Щиро дякую Богу за багатство в житті - що живу!
Пам'ятайте мене, в Слові буду до всіх повертатися,
І пробачте, що правдою часто ранила ваші серця,
Я у цій боротьбі йшла вперед і не вміла вагатися,
Та залишусь такою в Словах-почуттях до кінця.
Галина Грицина.
30. 03. 2025р.
Сильно 
