Прочитаний :  30739
|
Творчість |
Біографія |
Критика
I все-таки до тебе думка лине,
Мiй занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Сi очi бачили скрiзь лихо i насилля,
А тяжчого вiд твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором слiз, що ллються вiд безсилля.
О, слiз таких вже вилито чимало, -
Країна цiла може в них втопитись;
Доволi вже їм литись, -
Що сльози там, де навiть кровi мало!
1895
|
|
