Олеся Лісова: \" І церковнії дзвони
не могли більш мовчать...
І ті дзвони \"кричали\":
перестаньте вбивать...\" Це наш спільний біль, бо нікого не заставили відповісти за це.
Олеся Лісова: \"... Дивлячись в очі, шукав у них зізнання
Аж затремтіла, боялась - це кохання...\" - прнизливі рядки! Ніночко, дуже щиро,хоч з сумним фіналом.